Homo automaticus: машини з продукування змісту. Частина третя

Я не один,
І ти не одна.
Скільки людей,
Стільки машин.

«Океан Ельзи», 911

Продовження.
Частина перша – тут.
Частина друга – тут.

Повстання проти машин

Сленг, архаїка – це спроби розломів змісту та диференціацій. Але новий зміст дуже швидко, через високу адаптивність машин, асимілюється та привласнюється. Фактично, потрібна повсякчасна робота з продукування розломів – на часі нова ера нових шифрувальних машин, які щодня продукуватимуть нову мову.

Класичне запитання психоаналізу: чи хочеш ти того, чого хочеш? Класичне машинне запитання: чи кажеш ти те, що кажеш, або чи думаєш ти те, що думаєш? І, знову ж таки, хто або що мислить?


Конструювання нових машин

У парадоксальний спосіб ми стоїмо перед необхідністю конструювання нових машин з продукування змісту. Навіть якщо для цього доведеться звернутися до машин з інших ситуацій.

США з 20-30-х років ХХ століття послідовно будували суспільство споживання, на зміну якому прийшло суспільство радості, яке теж достатньо свідомо конструювалося. Нам доведеться зробити щось подібне. І це – не разове завдання, це постійний процес, коли на зміну одним конструктам/машинам приходитимуть інші. Якщо ми не конструюватимемо машини, вони конструюватимуть нас.

P.S. Ідея про конструювання народилася сама, у процесі написання тексту. Наслідок роботи якоїсь машини?!

Машини, які створили людину

Мішель Фуко: «Людина – це лишень недавній винахід, формовитвір, якому немає й двух століть, невеликий пагорб у полі нашого знання.., який зни­кне, як тільки воно набуде іншої форми». Людина – це лише гра перспектив, коли фокус машин перенісся у внутрішнє (звідки вони лише взялися на нашу голову?). Одні машини створювали коперніканську картину світу, інші, дивовижним чином, рухалися у протилежному напрямку: робили людину (як аналог землі) центром Всесвіту. У підсумку, ми почали дивитися на землю як на вражаюче маленьку точку у Всесвіті, але разом з тим, на іншому полюсі створювали центр цього Всесвіту – людину з «власною думкою».

Така собі гра перспектив: треба – дивимося з позиції Бога, треба – з позиції «унікальної» людини. Жест, за Мрожеком, є унікальним, на відміну від людини, що ним користується. Слово, мова – більш унікальні, ніж ми.

Гуманізація людини

Людину було гуманізовано. Дегуманізація – це процес чи то повернення до витоків, чи то конструювання/конститування нової машини з продукування змістів.

Армія

Армія – простір, де ти позбавлений особистого. Усе прозоро, усе підкорено дисципліні. Простір створення машин, де спільність думки та диференціація досягають якщо не максимуму, до наближеного до нього значення. Простір для створення машин вбивства. Межово, машини з продукування змістів – це машини з підготовки до вбивства: чи то символічного, чи то реального.

Протягом нетривалого часу ми можемо погодитися перебувати у такому просторі, але слід розуміти шляхи виходу з нього – до того, як буде досягнуто межі.

Машини вбивства

Головне межове завдання машини – вбивство, іншого призначення в неї немає. Вона може маскуватися під щось інше, але це – омана, марення, все одно вона прагне убивати: або живе в нас, або в інших. Вбивство мислення – одне з її завдань.

Повстання проти машин – теж прагнення вбивства. У такий спосіб машини воюють проти машин. Процес неможливо зупинити, можна лише очолити, не дозволяючи доходити до межі, зупиняючи машини шляхом запровадження інших. Вічне повернення того самого. У кінцевому значенні, машини радості Райха теж прагнуть вбивства – вбивства пригнічених «людей Фройда»: ти не тішишся, отже ти не такий, ти затиснутий й маєш або змінитися, або піти...

Продовження:
Частина четверта. Розділ перший
Частина четверта. Розділ другий