…мы ведь не дети и отлично понимаем, что сила современной философии не в силлогизмах, а в авиационной поддержке.
Виктор Пелевин, S.N.U.F.F.
Продовження.
Початок
Доля людини: між свободою та тотальним контролем
Томасс Гоббс вважав, що у природі панує Bellum omnium contra omnes (війна всіх проти всіх) та Homos homini lupus est (людина людині – вовк). Отже людям потрібно відмовитися від частини природних прав та передати їх державі.
Натомість Джон Локк наполягав, що у природному стані всі люди вільні й рівні. Однак, без організованого елементу примусу люди змушені власноруч захищати свої власні природні права від інших людей. Отже, довелося укладати суспільну угоду, щоб більш ефективно захищати права.
Майже водночас з ним Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц дійшов думки, що наш світ найкращий з усіх можливих світів…
У ХХ столітті ситуація дещо повторилася. Зігмунд Фройд вважав, що засадничо людина ірраціональна та схильна до агресії, отже завдання - стримувати цю агресію. Вільгельм Райх, натомість, наполягав, що людина добра та лише викривлення позитивної енергії призводить до агресії, а тому завдання – звільнити енергію оргону. Те, що ідеї обидвох мислителів виявилися прибутковими для бізнесу та політиків, наразі, не важливо.
Майдан відбувся як спротив свободи тотальному контролю. Проте, вдивляючись у л/днр та росію, мимоволі виникає думка про необхідність контролю не лише держави. Так й мусимо жити у шпагаті між сцилою та харибдою, шукаючи баланс та гармонію десь на рівні голови Локка.
Сучасна українська ідентичність
Те, з чим ми ідентичні (тотожні) – не є щось окреме від нас, з чим ми себе ототожнюємо (ідентифікуємо). Це те, що є в нашому сприйнятті (форми сприйняття), у висловлюванні (мовні ігри, лексикон). Тому, коли ми починаємо бачити світ та висловлюватися, використовуючи ворожі конструкції, ми стаємо ідентичні (тотожні) ворогові, навіть якщо первісне наше висловлювання про себе є іншим, відрізняється від його висловлювання.
Українська архаїка – це пошук мови, яка відрізняється від мови агресора. Не можна просто відмовитися від архаїки, поки не напрацьовано нову оболонку ідентичності, з якою ми можемо злитися, яку ми можемо як шкіру натягнути на себе. З іншого боку, напрацювання культури, філософії – це й є нова ідентичність, яку ми зможемо застосувати. Але тут як з цінностями: не можна просто перейти від одних цінностей до інших, позаяк вони лише кристалізація ідентичності в аналітичній позиції. Так само не можна просто змінити культурний код: його підґрунтя глибше, ніж сигнальна система, хоча й не існує окремо від неї – у певному злитті.
Інша річ, імітація ідентичності: українська влада (і не тільки) упродовж всіх років Незалежності використовувала «шароварщину» для власного зміцнення. Це – інший випадок, з яким потрібно боротися: будь-яка імітація послаблює вихідне й її потрібно позбутися.
Освіта
Система має бути побудованою знизу догори: на нижчих щаблях – емпіризм, тримання за факти, на вищих – висока проблематика. Насичення нижчих щаблів (шарів) високими категоріями, які більшість не розуміє, призводить до вибивання підпірок з-під людини. Тому освіта у школі, ба навіть у вишах, має ґрунтуватися, насамперед, на британській традиції: емпірія, емпірія й ще раз емпірія.
Пропаганда та контрпропаганда
Ми маємо справу із ситуацією, в якій кожній позиції вже наперед визначено місце. Яку б думку ми не висловили, яку б інформацію чи факт не навели (навіть максимально обґрунтовані), вони розчинятимуться у множині подібного. Фактично, потрібно заново вибудовувати систему довіри до інформації – знизу догори. Частково вона запрацювала останнім часом, але все одно постійно зазнає атак з боку створеної системи пропаганди та дезінформації.
До цієї системи дезінформації інтегровані (нею враховані) наявні стандарти «об’єктивності» журналістики: надання права голосу усім учасникам процесу, висвітлення різних точок зору тощо.
Класична система передбачала наявність «привілейованих» об’єктів, знань, інформації тощо, які не викликали сумніву. Наявною системою їх знищено (або ж вони знищені у порядку еволюції – це не має значення). Отже, нам потрібно: 1) відновити/сконструювати привілейовані об’єкти; 2) або створити нову систему знання – на інших засадах, принципах тощо.
Я категорично заперечую проти того, що з російською пропагандою потрібно боротися методами контрпропаганди. У цій війні не може бути переможців. Більше того, сприйнявши їхню онтологію, сприйнявши їхній підхід з клонування машин з продукування змісту, ми перетворимося на їхню подобу, тінь, та допомагатимемо ворогові. Потрібно крок за кроком створювати нову ідентичність. Поки що я бачу це як індивідуальне завдання та не розумію, як перетворити його на масове. І чи є масовий метод, який би не створював банальні змісти?
Втіха дослідника: (виши)ватник
«Портрет» здається надуманим. Подумайте про це ще раз та ще раз, коли побачите відео з черговим (виши)ватником: просто втілена у шкірі та кістках машина з відтворення змісту. Нічого більше: тільки шкіра, м’язи, кістки та набір банальностей. Це, так би мовити, екстремальний випадок. Все інше – більше або менше скидається на нас, провідників машин з продукування змісту…
Продовження:
Частина третя
Частина четверта. Розділ перший
Частина четверта. Розділ другий
Немає коментарів:
Дописати коментар