…мы ведь не дети и отлично понимаем, что сила современной философии не в силлогизмах, а в авиационной поддержке.
Виктор Пелевин, S.N.U.F.F.
Продовження.
Початок
Доля людини: між свободою та тотальним контролем
Томасс Гоббс вважав, що у природі панує Bellum omnium contra omnes (війна всіх проти всіх) та Homos homini lupus est (людина людині – вовк). Отже людям потрібно відмовитися від частини природних прав та передати їх державі.
Натомість Джон Локк наполягав, що у природному стані всі люди вільні й рівні. Однак, без організованого елементу примусу люди змушені власноруч захищати свої власні природні права від інших людей. Отже, довелося укладати суспільну угоду, щоб більш ефективно захищати права.
Майже водночас з ним Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц дійшов думки, що наш світ найкращий з усіх можливих світів…
У ХХ столітті ситуація дещо повторилася. Зігмунд Фройд вважав, що засадничо людина ірраціональна та схильна до агресії, отже завдання - стримувати цю агресію. Вільгельм Райх, натомість, наполягав, що людина добра та лише викривлення позитивної енергії призводить до агресії, а тому завдання – звільнити енергію оргону. Те, що ідеї обидвох мислителів виявилися прибутковими для бізнесу та політиків, наразі, не важливо.
Майдан відбувся як спротив свободи тотальному контролю. Проте, вдивляючись у л/днр та росію, мимоволі виникає думка про необхідність контролю не лише держави. Так й мусимо жити у шпагаті між сцилою та харибдою, шукаючи баланс та гармонію десь на рівні голови Локка.
