середа, 29 квітня 2015 р.

Homo automaticus: машини з продукування змісту. Частина друга

…мы ведь не дети и отлично понимаем, что сила современной философии не в силлогизмах, а в авиационной поддержке.
Виктор Пелевин, S.N.U.F.F.

Продовження.
Початок

Доля людини: між свободою та тотальним контролем

Томасс Гоббс вважав, що у природі панує Bellum omnium contra omnes (війна всіх проти всіх) та Homos homini lupus est (людина людині – вовк). Отже людям потрібно відмовитися від частини природних прав та передати їх державі.

Натомість Джон Локк наполягав, що у природному стані всі люди вільні й рівні. Однак, без організованого елементу примусу люди змушені власноруч захищати свої власні природні права від інших людей. Отже, довелося укладати суспільну угоду, щоб більш ефективно захищати права.

Майже водночас з ним Ґотфрід Вільгельм Ляйбніц дійшов думки, що наш світ найкращий з усіх можливих світів…

У ХХ столітті ситуація дещо повторилася. Зігмунд Фройд вважав, що засадничо людина ірраціональна та схильна до агресії, отже завдання - стримувати цю агресію. Вільгельм Райх, натомість, наполягав, що людина добра та лише викривлення позитивної енергії призводить до агресії, а тому завдання – звільнити енергію оргону. Те, що ідеї обидвох мислителів виявилися прибутковими для бізнесу та політиків, наразі, не важливо.

Майдан відбувся як спротив свободи тотальному контролю. Проте, вдивляючись у л/днр та росію, мимоволі виникає думка про необхідність контролю не лише держави. Так й мусимо жити у шпагаті між сцилою та харибдою, шукаючи баланс та гармонію десь на рівні голови Локка.


вівторок, 28 квітня 2015 р.

Homo automaticus: машини з продукування змісту. Частина перша

И друзья меня спросят: «О ком эта песня?» –
И я отвечу загадочно: «Ах, если б я знал это сам...»
Борис Гребенщиков, «Электрический пес»

Від автора

Текст писався сам: фрагменти приходили готовими конструкціями, залишалося їх лише схопити за допомогою клавіатури. Деякі місця – спірні навіть для мене. Буде час, повертатимусь до них. Деякі частини дивовижним чином перегукувалися с рукописом недописаної дисертації, не виключено, що згодом почну її те викладати частинами – якщо сумнів цілком не поглине…

У планах – розлоге дослідження. Але позаяк воно ризикує не бути дописаним, то краще так: начерк, а там – як карта ляже. Цей текст – радше, формулювання завдання, ніж відповіді. Проте почасти правильно сформульоване запитання – це вже половина справи, якщо не більше.